У V столітті в Константинополі, поблизу так званих "Золотих воріт", знаходився гай, присвячений Пресвятій Богородиці. У гаю було джерело, віддавна прославлене чудесами. Поступово це місце заросло чагарником, а воду затягнуло тванню.

Одного разу воїн Лев Макелла, майбутній імператор, зустрів у цьому місці сліпця, безпорадного мандрівника, який збився з дороги. Лев допоміг йому вийти на стежку і влаштуватися в тіні для відпочинку, а сам вирушив на пошуки води для освіження сліпого. Раптом він почув голос: "Лев! Не шукай води далеко, вона тут близько". Здивований таємничим голосом, він став шукати воду, але не знайшов. Коли ж зупинився в смутку й замисленості, вдруге пролунав той самий голос: "Царю Леве! Піди під покров цього гаю, почерпни води, яку там знайдеш, і напої нею спраглого, твань же, яку знайдеш у джерелі, поклади на його очі. Потім ти дізнаєшся, хто Я, що освячує це місце. Я допоможу тобі незабаром спорудити тут в ім'я Моє храм, і всі, хто приходить сюди з вірою і закликає Моє ім'я, отримають виконання своїх молитов і повне зцілення від недуг". Коли Лев виконав усе наказане, то сліпий негайно прозрів і без провідника пішов до Константинополя, прославляючи Богоматір. Це чудо сталося за часів імператора Маркіяна (391-457).