Ікона «Розп’яття Ісуса Христа»

Історія

Зображення «Розп’яття Ісуса Христа» часто використовується у храмовому мистецтві (в настінних розписах та іконі для поклоніння) та в домашніх умовах для келійної молитви.

Перші ікони Розп’яття з’явилися ще у V столітті, але були простими та символічними. З плином часу їх символіка та композиційне рішення вдосконалювались.

За євангельським повіствуванням, Господа розіпʼяли у пʼятницю о третій годині дня.

Після прибиття Його до Хреста, воїни зірвали з Нього одежу і розділили її між собою, кидаючи жереб. Ісус Христос заповів Своєму учню, Іоанну Богослову турбуватися про Пречисту Богородицю як про свою матір.

Відчувши спрагу, Він попросив питво, а воїни подали йому оцет та жовч.

По обидві сторони були розіпʼяті двоє розбійників: один, той, що зліва, говорив «Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!», інший, з правого боку – «Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!». На що Господь відповів «По правді кажу тобі: ти будеш зі Мною сьогодні в раю!».

Тоді була шоста година вечора, коли стався землетрус і затемнення. О девʼятій годині Син Божий промовив: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» та востаннє видихнув.

Після всього побаченого один воїн Лонгін покаявся, тому що зрозумів «Справді праведний був Чоловік Цей!».