Святитель Іоанн Златоуст

Житіє

Святитель Іоанн народився у 347 році в Антиохії у родині воєначальника Секунда. Після смерті батька мати присвятила усе своє подальше життя вихованню сина у вірі Христовій. Він навчався у найкращих філософів і дуже рано почав глибоко вивчати Священне Писання.

У 367 році він приймає Таїнство Хрещення від митрополита Мелетія, який любив його як рідного сина. У 370 році його висвячують у читця. Святий також навчався у видатних подвижників – Флавіана та Діодора Тарсійських.

Після смерті матері Іоанн приймає чернецтво. Тоді йому запропонували єпископську кафедру, але через смирення він відмовився від цього високого чину й пішов у пустелю, де створив свої видатні праці на захист чернецтва.

У 381 році він вимушено повернувся до Антиохії для того, щоб покращити своє здоров’я, а також прийняти сан диякона. 386 року над ним звершено пресвітерську хіротонію. Його основним обов’язоком була проповідь, яка завдяки високоосвіченості була надзвичайно красномовною, через що Іоанна назвали Златоустом.

Упродовж 12 років він проповідував Слово Боже в Антиохійському храмі, написав труди з герменевтики (наука про Святе Письмо) та потлумачив книги Священного Писання.

У 397 році, після смерті Константинопольського архієпископа, Іоанна Златоуста викликали до столиці стати на єпископську кафедру. Він погодився і почав налагоджувати духовне життя єпархії. Святитель Іоанн був суворим постником та молільником. Тоді він написав чин Літургії, започаткував антифонний спів, написав багато чудових молитов та зробив християнське богослужіння ще красивішим.