Святий Миколай Мирлікійський Чудотворець

Житіє

Святитель Миколай народився у місті Патари, у сім’ї благочестивих християн Феофана та Нонни. Подружжя довго не мало дітей і щиро молилося Господу про дарування первістка.

Під час Таїнства Хрещення новонароджений явив чудо, простоявши на ногах упродовж трьох годин, чим прославив Святу Трійцю. З дитинства він звершував подвиг постника, бо у середу і п’ятницю приймав молоко матері всього раз на день. Пізніше Миколай-отрок захопився вивченням Священного Писання, та іноді проводив у храмі цілі дні над читанням священних книг, а вночі молився Господу.

Побачивши благочестя та бажання послужити Богу, дядько святого Миколая, єпископ Миколай Патарський, висвятив юнака на читця, а потім у пресвітера й назначив своїм помічником у проповідницькій діяльності.

Святий Миколай був милосердним та люблячим пастирем, який завжди приходив на допомогу нужденним, за що отримав любов простого народу.

Одна із відомих розповідей про святого Миколаю – як він врятував трьох доньок одного чоловіка від великого гріха розпусти. Це могло статись через відчай бідного батька, який не мав з чим достойно видати заміж своїх доньок. Святий Миколай таємно підкинув три мішечки із золотом у дім цієї родини, чим допоміг їй не зійти з праведного шляху.

Сталося так, що Патарський єпископ відправився у паломництво на Святу Землю, а управління єпархіальними справами залишив на святого Миколая. Після повернення архієрея Миколай попросив благословіння, щоб самому відвідати Єрусалим. Він сів на корабель і направився до палестинської землі. Але спокусник роду людського і тут не залишив у спокої праведника. Святий попередив про бурю, яка станеться через те, що сам диявол увійшов до корабля, але по молитвах Миколая шторм закінчився. Також під час цієї подорожі по молитвах святого воскрес один матрос, який впав зі щогли.

Прибувши до Єрусалиму, він обійшов усі великі святині, пов’язані із земним життям та стражданнями Господа Ісуса Христа. Там він захотів залишити мирське життя й усамітнитись у пустелі, але йому було видіння із вказівкою повернутись додому.

У Патарах Миколай пішов до обителі «Святий Сіон», де братія практикувала мовчання. Тут йому явилися Господь із Богородицею і подарували Євангеліє у дорогоцінному окладі та святительський омофор, що означало уготоване йому святительське служіння в Мирі для людей.

Коли Мирлікійський архієпископ спочив, його місце зайняв святий Миколай. Він проповідував милосердя, любов до ближнього, лагідність та смирення, палким виконавцем чого власне він був.

Під час правління імператора Діоклетіана, гонителя православних християн, святитель Миколай був узятий під варту, але його не стратили, тому що на престол зійшов рівноапостольний імператор Костянтин. Святитель повернувся на кафедру, що викликало радість народу.

Святий Миколай брав участь у Першому Вселенському Соборі, на якому був також святитель Спиридон Тримифунтський. Виступивши проти Арія, який поширював єресь, святитель Миколай вдарив того по щоці, за що був позбавлений сану. Але на наступний день, за велінням Господа і Богородиці, йому повернули архієпископську кафедру.

Повернувшись додому, він продовжував проповідувати Слово Боже, стверджувати православну віру та викорінювати язичництво.

Досягнувши старості святитель Миколай мирно відійшов до Господа у середині IV століття.

Іконографія

Святителя Миколая зображають у вигляді сивого старця з короткою бородою та великим широким лобом, що вказує на його мудрість. Одягнений він у святительські ризи – темну фелонь, поручі та білий омофор, оздоблений чорними хрестами із золотими візерунками. Інколи на голові зображають митру, що вказує на архієпископський подвиг.

Права рука святителя складена у двоперсному благословляючому жесті, а лівою, покритою рукою (знак особливого смирення), він тримає Святе Євангеліє, палким проповідником якого він був упродовж свого життя.

На іконі “Різдво святителя Миколая Чудотворця” зображено святого в ранньому дитинстві на руках у батьків – Нонни і Феофана. Саме сімейство возсідає на троні. Зверху бачимо зображення Святої Трійці.