Святий Стиліан Пафлагонський

Житіє

Святий Стиліан особливо відомий та шанований у Православній Греції, на острові Крит, де є безліч храмів, побудованих на його честь.

Преподобний Стиліан народився і жив у Малій Азії, місті Адріанополі Пафлагонія між 400 та 500 роками у заможній та благочестивій родині. З дитинства його виховували в атмосфері доброчинності, теплоти та небайдужості до чужого горя. У ньому кріпла віра Христова та бажання все своє подальше життя присвятити Богу.

Після досягнення повноліття святий роздав весь свій спадок бідним, а сам оселився у печері, де весь час приділяв читанню Святого Писання, спостереженню за світом Божим та безперервному спілкуванню з Богом у молитві. Радість ніколи не покидала серце преподобного, а усмішка постійно сяяла на його обличчі.

На нього особливе враження справили слова Христа: “Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне” (Мф. 18,3). Подвижник довго міркував над цим заповітом Христовим і палко просив Його допомогти у досягненні віри дітей, такої ж чистої та незатьмареної. Господь почув молитви святого і показав це тим, що до його келії почали приходити люди, які дізнавалися про неймовірно доброго та світлого монаха.

Одного разу до його камʼяної келії принесли важко хворе немовля. Святий, взявши дитину на руки, почав палко молитися Богу. Він відчув, як сила покинула його руки, і в цей час дитина зцілилася.

Після цього випадку до преподобного стали приходити мешканці ближніх та дальніх місцевостей з дітками, яких зцілював Господь по молитвам святого Стиліана. Жодна його молитва, жодне прохання до Бога не залишилися не виконаними.

Деякі батьки навіть залишали свої дітей жити разом з монахом, щоб вони навчилися праведному життю, молитві та міцній вірі. Діти дуже любили святого і тягнулися до нього.

Також до преподобного приходили жінки, які не мали діточок, але хотіли стати матерями. І тут також Господь слухав Святого Стиліана. Багато жінок зцілювалися від безпліддя та пізнавали радість материнства.

Дожив преподобний Стиліан до глибокої старості і відійшов у вічність з тією ж радістю і посмішкою на вустах, яка осяювала його все життя.