Зусиллями Державної Третьяковської галереї, Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Національного художнього музею Республіки Білорусь зроблена спроба на прикладі 89 православних ікон XIV-першої половини XIX століть показати не тільки національну своєрідність, але спорідненість образотворчого мистецтва трьох братніх народів, що мають одне коріння, загальні витоки і загального наставника - Візантію. Розвиваючись в різних історичних умовах, російська, українська і білоруська іконопис стала визначним явищем в культурах своїх країн.