Будь-яка молитва - це завжди зустріч з Богом, під час якої людина звертається до свого творця з питанням, проханням або подякою і не важливо з якими словами і в якій ситуації він це робить. Важливий сам факт того, що відбувається діалог людини зі своїм Творцем.
Але часто ми занурюємося в суєту наших справ до такої міри, що наші очі перестають підніматися до неба і для того щоб згадати про молитву нам потрібен знак, який вкаже нам на шлях до Бога.
І цим знаком є ікона. У православ'ї ікона сприймається не просто як зображення, а як богослов'я, написане фарбами і її завдання нагадувати нам про Царство Небесне. Саме тому віруючі часто моляться перед іконами.
Православні віруючі моляться перед образами Спасителя , Богородиці , святих або зображенням хреста c розп'яттям. Коли ми приступаємо до молитви, то нам потрібно постаратися відкласти на цей час всі турботи, заспокоїти почуття і дивлячись на видимий образ постаратися піднести свій розум до небесного первообразу.
При цьому потрібно пам'ятати, що молимося ми ні в якому разі не іконі, а Богу. Всі наші молитовні прохання і подяки підносяться до Нього. Тому, коли перед нами стоїть ікона із зображенням святого, ми молимося не йому особисто. Адже зображений на іконі святий така ж людина, як і всі ми, але за своє праведне життя він удостоївся Царства Небесного, і ми прохаємо його молитов і заступництва перед Богом.
Важливо, щоб ікона не ставала якимсь ідолом і не підміняла собою справжню мету молитви, щоб у нас не виникало хибних уявлень, про те, що Бог або святі виглядають так, як вони були намальовані на іконі. Саме щоб уникнути цього візантійські ікони малювалися по іконографічному канону, який намагався не вносити зайвих деталей в образ святого.
Практично в кожному православному молитовнику або акафістніке поміщені молитви до Господа, Богородиці, ангела зберігачу і різним святим. І коли ми стоїмо перед іконою Богородиці або святого, шанованого нами, ми можемо прочитати канон або акафіст. Ці молитви, крім безпосередньо молитов, вміщено ще й життєпис святого, з розповіддю про його діяннях, і покликане спонукати нас наслідувати його благих справ.
Дуже важливо також не забувати звертатися до Бога своїми словами, адже в цьому і полягає запорука сокровенності і близькості стосунків людини і Бога. Адже у кожного з нас є щось особисте чим би ми хотіли поділитися або запитати тільки у Бога.
