Ці храми розміщені в різних куточках нашої держави, кожен має свою непросту долю та історію, яку ми докладно розглянемо далі. Вони належать до різних церковних юрисдикцій, деякі є музеями, втім це не відкидає їх важливості та унікальності. До нашого списку увійшли такі церкви:
 

1.      Спасо-Преображенська церква с. Гусинці (Київщина)

2.      Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Пархомівка (Київщина)

3.      Церква святого Юра у Дрогобичі (Львівщина)

4.      Латинський собор св. Петра і Павла у Кам’янці-Подільському (Хмельниччина)

5.      Свято-Покровська церква у с. Сутківці (Хмельниччина)

 

У чому ж полягає незвичність цих храмів? Річ у тім, що вони є єдиними спорудами у своєму роді, що знаходяться в Україні. І зараз, Ви у цьому переконаєтесь.

 

Спасо-Преображенська церква с. Гусинці (Київщина)

 

Навіть «всезнаючий» Гугл та його пошук не знайдуть на Ваш запит ніякого села Гусинці у Київській області. Причина дуже проста: засноване у кінці XVIII століття село, де у 1955 році знімали кінострічку «Максим Перепелиця», було затоплене у 1971 році під час будівництва Канівського водосховища. Жителів переселили, а їх хати та місцевий храм на честь Преображення Господнього, що був закритий безбожною владою, вкрили собою води результату соціалістичного будівництва. За переказами місцевих старожилів староста Гусинців, дізнавшись про наміри влади, всупереч всім правилам звелів відремонтувати споруду. Можливо саме завдяки цьому після затоплення церква вціліла. З роками рівень води потроху спадав, і в кінці 1990х вже вся церковна споруда стояла на маленькому острівці. У 2008 році за допомогою меценатів почалось відновлення храму: було проведено ремонт та реставрацію, розширено острівець, збудовано місточок. Дістатись церкви можна як на авто з боку с. Сошників, так і водою – катером з Ржищева. Спасо-Преображенська церква с. Гусинці – унікальний приклад відновлення затопленого храму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Пархомівка (Київщина)

 

Якщо Ви бували у Відні, то стовідсотково повинні знати таке поняття як «сецесія» - мистецький стиль кінця ХІХ – початку ХХ століття, котрий набув широке поширення не лише у Австрії, а взагалі у Центрально-Східній Європі. В Україні сецесія як стиль поширена переважно на Галичині, але недалеко від Києва є цікава церква, яка збудована саме у цьому стилі. Це храм на честь Покрова Пресвятої Богородиці у с. Пархомівка, Володарського району Київської області. Чому саме у Пархомівці? Річ у тім, що в той час село було родинним маєтком багатого російського промисловця Віктора Голубєва. Голубєв помер у 1903 році і згідно його останньої волі був похований у Пархомівці, де також повелів звести нову церкву як жертву за упокій його душі. Сини багатія Віктор та Лев одразу почали втілювати волю батька і у тому ж році почали будівництво. Архітектором було обрано В. Покровського, а для оздоблення розписами запросили відомого і модного у той час художника Миколу Реріха. Було побудовано не лише храм, а і цілий комплекс споруд: дзвіниця, капличка, будинок священика, огорожа, сторожка. Всі вони несуть на собі яскравий вплив модерного стилю сецесії. Дві мозаїки Реріха прикрасили зовнішні стіни храму, але внутрішні розписи брати Голубєви вирішили не робити. Вони вирішили, що надто модерний стиль Реріха буде незрозумілим для місцевих селян (основних прихожан храму) і тому лишили стіни просто вибіленими. Вівтарну частину розписав в стилі Софійської Оранти художник Василь Пермінов. Будівництво завершили у 1907 році і після того Покровська церква стало приходською для мешканців Пархомівки, якою вона лишається і після сотні років. Цікавий храм у незвичному стилі приваблює і туристів, котрі бажають побачити на власні очі цю дивну споруду доби модерну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Церква святого Юра у Дрогобичі (Львівщина)

 

Дерев’яна сакральна архітектура дуже поширена на території України. Але не всі ці церкви збереглись у тому стані, як церква святого Юра у Дрогобичі. Цей дерев’яний храм XV століття за однією було перевезено до Дрогобича з с. Надіїва у 1656 році і добудовано на місці. За іншою версією, церква першопочатково була у Дрогобичі, а матеріал Надііївської церкви використали лише для її добудови. Так чи інакше, храм святого Юра є унікальним, оскільки як зовні, так і з середини відтворює українське церковне мистецтво XVII століття. Тогочасні розписи стін здійснені іконописцем Стефаном Маляром вражають своєю портретністю та гамою кольорів. Для оздоблення крім іконописних сюжетів були використані і традиційні народні рослинні орнаменти. У 1678 році біля церкви було побудовано і дерев’яну дзвіницю. Дивовижна збереженість та унікальність розписів церкви святого Юра були визнані на світовому рівні. Цей храм належить до списку пам’яток світової спадщини ЮНЕСКО.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Латинський собор св. Петра і Павла у Кам’янці-Подільському (Хмельниччина)

 

Кам’янець-Подільський – унікальне місто, де історично проживають представники різних національностей та віросповідань. Це місто відоме в Україні своїм чудовим замком та фестивалями повітряних куль. Втім, і сакральна архітектура міста також є дуже цікавою. Католицький костел з’явився в місту у XV столітті і знаходився якраз на місці сучасного собору. Після пожежі у 1616 році побудований у готичному стилі храм було перебудовано у стилі Відродження. У 1646-48 роках біля нього з’явилась і кам’яна дзвіниця. Загалом комплекс будівель був також і захисною спорудою, оскільки знаходився біля каньйону та мав міцну огорожу. У 1672 році Кам’янець було завойовано турками, і до 1699 року він був центром місцевої турецької провінції. В цей час костел було переобладнано в мечеть: знищено зображення і статуї, на місці каплиці збудовано сорокаметровий мінарет, а в храмі – мінбар, тобто місце для проповідей. Після турецького панування почалось відновлення всього убранства, але вже в стилі бароко. У 1756 на верхівку мінарету було встановлено скульптуру Богородиці. Таким чином, храм увібрав у себе чотири архітектурні стилі: готика, Відродження,мусульманський стиль та бароко. Це робить його дійсно унікальним для України, адже де ще Ви можете побачити костел із мінаретом? Собор св. Петра і Павла є духовною окрасою Кам’янця-Подільського, котрий приваблює як паломників, так і туристів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято-Покровська церква у с. Сутківці (Хмельниччина)

 

Чи бачили ви колись церкву у формі замкової вежі? Якщо ні, то Вам необхідно поїхати у с. Сутківці на Хмельниччині, де поруч з руїнами замку можна відвідати і діючу Покровську церкву розташовану у сторожовій вежі-донжоні. Оскільки село було розташоване на Кучманському шляху, яким часто користувались для набігів татари, то в ньому і були побудовані оборонні споруди. У 1476 році оборонну вежу було перебудовано в церкву, стіни були вкриті живописом. Підвали храму з’єднували його з Сутковецьким замком. Оборонний характер церкви підкреслює її форма, а також майже двометрова товщина стін. Покровська церква пережила багато навал ворогів, але служби в ній не звершували лише за радянських часів. У 1990х було взагалі проведено недбалий ремонт, котрий мало не знищив саму споруду. Але вже у 2000х храм було професійно відреставровано і з 2010 року тут відновились богослужіння. За своїм архітектурним плануванням та виглядом Сутковецький храм не має аналогів в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На цьому ми завершуємо наш огляд, але не закінчуються приклади цікавих церков та соборів, котрі розташовані і нашій державі. То ж команда «Axios» закликає всіх частіше подорожувати Україною та вивчати її історію. Можливо тоді ми зрозуміємо, що насправді у нас є все необхідне для розвитку, а треба тільки навчитись цим правильно користуватись.