Значення свята

Свято П’ятидесятниці - це день народження християнської Церкви, адже саме в цей день Святий Дух у вигляді полум’я зійшов на апостолів і всіх послідовників Христа, котрі зібрались разом у Сионській горниці. Явлення Святого Духу, котре явно показало троїчність Бога, і дало підставу називати цей день також днем Святої Трійці. Назва ж П’ятидесятниця походить від грецької назви цього дня – «Пентикостія» і означає п’ятдесятий день після Пасхи – Воскресіння Христового, коли і відбулась ця подія. У Старому Заповіті також було свято П’ятидесятниці, але воно стосувалось дня, коли Мойсей отримав 10 заповідей Закону Божого. Таким чином, зішестя Святого Духа також ознаменувало і початок Нового Завіту, де християни будуть у Церкві керуватись безпосередньо Духом, а не приписами єврейського обрядового закону. Крім того, отримавши Святого Духа, апостоли стали проповідувати Євангеліє Христове різними мовами і того ж дня навернули до Христа близько 5000 людей. Отриманий дар, учні Христові передавали через покладання рук єпископам – очільникам місцевих християнських общин, а ті в свою чергу – іншим єпископам. Так цей благодатний дар, що називається апостольським преємством існує у Церкві і донині. 

Підготовка

Перед П’ятидесятницею, як і будь-яким іншим великим християнським святом є певні підготовчі моменти. Перш за все, це заупокійне богослужіння, котре звершується у суботу перед самим святом і називається «Троїцькою батьківською суботою». В цей день Церква особливо ревно молиться за упокій душі всіх померлих, а християни – за своїх спочилих рідних. Встановлення цієї суботи пов’язано з тим, що під час періоду від Пасхи до П’ятидесятниці у церковних службах відсутні окремі заупокійні єктенії за спочилих, а чин панахиди – скорочений відповідно до Пасхального уставу. Тому у Троїцьку суботу вірники запрошуються особливо помолитись за померлих, а після цього дня панахиди вже звершують звичайним, а не скороченим чином.

Крім того, перед днем Святої Трійці всі богослужбові одежі та рядна у храмі міняють з  білого кольору на зелений. Традиція звершувати богослужіння саме у облаченні зеленого кольору пов’язано передусім з християнським звичаєм прикрашати храм на це свято квітами та зеленню. Вперше про цю традицію згадує у своїх творах святитель Іоанн Златоуст (IV). З того часу цей звичай поширився і серед наших пращурів, тому уявити собі храм в Україні, котрий би перед Трійцею не був прикрашений квітами та віттям вже неможливо. 

Богослужбові особливості

Перш за все вони стосуються богослужіння і читання молитов. В період від Пасхи і до П’ятидесятниці в усіх церквах відміняються будь-які земні поклони, оскільки християни святкують радість Воскресіння Христового. А замість молитви призивання Святого Духа «Царю Небесний» - читається тропар Пасхи «Христос Воскрес із мертвих…». За десять днів до дня Святої Трійці на сороковий день після Пасхи Церква святкує велике свято – Вознесіння Господнє, коли згадується подія тілесного вознесіння Господа Ісуса Христа на небо. Вознесіння завжди випадає на четвер, а у середу перед ним у церквах служиться віддання Пасхи – богослужіння ідентичне великодньому, де в останній раз співається тропар «Христос Воскрес із мертвих…». Саме тому в період з десяти днів від Вознесіння до Трійці молитва «Царю Небесний» пропускається, а тропар Пасхи вже не читається.

Перед своїм Вознесінням Христос наказав апостолам перебувати разом в Єрусалимі і чекати сходження Святого Духа. Пригадуючи це, християни подібно до апостолів також після Вознесіння чекають настання свята П’ятидесятниці. В суботу ввечері під час Всенощної вперше як стихира співається молитва Святому Духу «Царю Небесний». Зазвичай в цей момент диякон розвертається до народу, і всі разом співають цю молитву після п’ятидесятиденної перерви. На наступний день після святкової літургії і Причастя одразу звершується Велика Вечірня, хід якої переривається тричі для читання трьох особливих молитв. Перед цим читанням духовенство і всі парафіяни стають на коліна, адже саме з цього моменту знову дозволяються земні поклони і стояння навколішки. В молитвах священики і вся громада звертається до Бога і просить послати благословення і благодать Святого Духа на них усіх, подібно до того як це відбулось з апостолами дві тисячі років тому. Понеділок після Трійці має назву – день Святого Духа і з нього починається Троїцька загальниця – тиждень, в який відміняється піст у середу та п’ятницю.

Народні традиції та звичаї

Як ми вже зазначали вище, день Святої Трійці недарма називається в Україні «зеленими святами». Перед святковою всенощною, робилось велике прибирання після якого оселі прикрашались квітами та пахучими травами: чебрецем, любистком, шуваром (аїр), м’ятою, васильками. Крім того, з цих рослин робився святковий букет, котрий після молитов і богослужіння священик освячував святою водою. Далі його клали за ікони, щоб він засушився, а після того використовували для купання немовлят і малих дітей, кидаючи у гарячу воду. У воді рослини розварювались і давали духмяний аромат та забарвлення. В умовах відсутності яких-небудь миючих засобів в давні часи таке купання добре впливало на шкіру, очищуючи її від бруду і мікробів. В наш час вже мало хто використовує зілля для купання, але як декоративний елемент такі букети до сих пір поширені.

Втім, як бачимо, сенс дня Святої Трійці полягає в святкування дарування Святого Духу і в молитві про дарування Його благодаті і сучасним християнам. А народні традиції прикрашання та вживання зілля, це вже більш декоративний момент, ніж той який дійсно має сенс у великий день свята П’ятидесятниці.