Таїнство Покаяння і відпущення гріхів має свою основу в Святому Письмі. Так, Господь Ісус Христос дав Своїм учням владу відпускати гріхи силою Святого Духа (Ін.20: 22 - 23). Ці повноваження апостоли передавали поставленим в нові громади єпископам і пресвітерам. Про сповідь один перед одним говорить і Соборне послання апостола Якова (Як. 5:16). Спочатку серед християн практикувалася публічна сповідь, коли той чоловік, хто згрішив сповідував свої гріхи відкрито перед громадою і свідчив про своє покаяння. Потім зі зростанням числа християн стала входити в практику приватна таємна сповідь, коли винні каялися в гріхах особисто священикові або єпископу.
 

Така трансформація була пов'язана з декількома причинами. По-перше, число християн значно зросло, і публічні сповіді займали б більше часу, ніж саме богослужіння. По-друге, з християнізацією імперії за деякі гріхи були введені кримінальні покарання, тому люди банально боялися сповідатися відкрито. Так, святитель Василь Великий запровадив таємні сповіді для жінок, які каялися в зраді, крадіжці або інших гріхах по відношенню до своїх чоловіків, оскільки останні могли їх вбити за їх проступки і не понести за законом ніякого серйозного покарання. Таємна сповідь була більш зручною і для державних чиновників, особливо військових, адже таємницю сповіді священик не може кому-небудь розголошувати. Така форма сповіді зберігається в Православній Церкві до сих пір.
 

Так навіщо ж потрібна сповідь? Сповідь потрібна нам для очищення своєї душі і прощення вчинених гріхів. Це таїнство обов'язково має включати в себе дві складові: внутрішню і зовнішню. Внутрішня частина сповіді - це покаяння, щире каяття у вчинених гріхах і тверде бажання змінити своє життя і стати краще. «Кардинальна зміна розуму» - саме так буквально перекладається грецьке слово «метанойя» або «покаяння». Тільки відчувши в собі каяття і бажання поміняти свій спосіб життя, ми приходимо в храм до священика на сповідь. Під час сповіді в церкві ми сповідуємо, тобто відкрито вимовляємо свої гріхи перед Богом і священиком як свідком покаяння. Звичайно, це нелегко, оскільки часто буває соромно за свої проступки, проте наявність почуття сорому вже говорить про те, що наша совість не заснула. Щоб не забути, можна виписати гріхи на аркуш паперу, проте важливо особисто прочитати їх, а не просто передати священикові. Іноді батюшка може задавати питання, щоб можливо нагадати Вам про якийсь забутий гріх. Потім він може дати поради як побороти той чи інший гріх, або дати єпитимію, тобто певне покарання виховного характеру, яке допоможе позбутися гріховних пристрастей. Єпитимією може бути читання деяких молитов, додатковий піст, різна кількість поклонів. Не варто сприймати такі настанови як кару, адже єпитимія це свого роду ліки від гріховної хвороби. В самому кінці Таїнства сповіді священик читає над тим, що кається молитву і відпускає гріхи. Однак варто пам'ятати, що якщо ми не каємося в гріхах і не хочемо виправитися, то навіть при дотриманні всіх цих зовнішніх особливостей сповіді, ми не отримуємо прощення від Господа. Покаяння і виправлення - це два найважливіших елементи сповіді, які під силу кожній людині. Адже історія Церкви знає багатьох важких грішників, які покаялися і стали великими святими, наприклад свята Марія Єгипетська.
 

У нашій церковній практиці встановився звичай обов'язково сповідатися перед таїнством Причастя. Однак слід знати, що насправді ці два таїнства не пов'язані між собою. Можна просто прийти на сповідь без причастя, як і причаститися без сповіді. Традиція обов'язкової сповіді була введена у нас ще за Синодальної доби, коли за законом кожен православний християнин був зобов'язаний раз на рік сповідатися і причащатися за місцем проживання. Священик робив про це запис в спеціальний журнал, який відносився на звіт в поліцію. Подібні закони і внесли в народну свідомість думка про те, що перед Причастям варто обов'язково сповідатися. У наш час обов'язкова сповідь перед Причастям потрібна тільки для людей, які недавно прийшли до церкви або взагалі рідко ходять до храму. Для постійних парафіян, які давно ведуть церковне життя, обов'язкова сповідь перед причастям не потрібна. Але, все ж, не слід і нехтувати сповіддю, і приступати до цього таїнства рідше ніж раз на місяць.
 

Яка підготовка потрібна перед сповіддю? До Таїнства сповіді потрібна підготовка, як і до будь-якого іншого таїнства Церкви. Перед сповіддю слід добре продумати і проаналізувати своє життя і вчинки з моменту останньої сповіді, а якщо це Ваша перша сповідь - то з моменту хрещення. Це нелегка справа, і щоб нічого не забути, можна виписувати гріхи на папір. Крім того, рекомендується також молитися, читаючи 50й псалом царя Давида або покаянний канон, який є в кожному молитовнику.
 

Сповідь - це таїнство Церкви, яке омиває наші гріхи, дає відчуття спокою душі і допомагає виправити своє життя. Тому, ми закликаємо всіх в час Різдвяного посту обов'язково сходити до церкви на сповідь, а також причаститися Святих Христових Таїн. Якщо у Вас виникнуть ще які-небудь питання щодо сповіді, Ви можете задати їх на нашій сторінці в Facebook.