Преподобний Амфілохій Почаївський при житті мав неабиякий хист до цілительства. Ще хлопчиком він став допомагати батькові доглядати хворих та вчився лікарській справі. Юнаком він отримав призов до царської армії, де був поранений та взятий у полон на 3 роки. Після втечі повернувся у рідне село, прийняв постриг у монахи з ім'ям Йосип та став надалі займатись лікуванням хворих, мав славу гарного костоправа. Упродовж війни допомагав українським солдатам, чим наражав себе на небезпеку та був вимушений піти служити до Лаври. До Лаври прямували хворі зі всієї Галичини, Буковини і Волині. Отець Йосип зцілював невиліковних калік, незрячих, допомагав із душевними недугами.

Отець Йосип до останнього боровся, коли влада намагалася закрити Троїцький собор, за що був насильно ув'язнений у психіатричній лікарні. Після визволення повертається в рідну Іловицю та під час важкої хвороби приймає схиму з ім'ям Амфілохій. Після одужання отець Амфілохій продовжує приймати людей, що приїздять до нього з усієї України, Грузії, Молдавії, Середньої Азії та Далекого Сходу. Після смерті схиігумен Амфілохій урочисто канонізований як преподобний Амфілохій Почаївський.

На зворотній стороні підвіски молитва до Преподобного Амфілохія.