Святий Онуфрій Великий

Житіє

Святий Онуфрій був родом із Фіваїди, де ще юнаком вступив до монастиря. Тут він дізнався про подвиг відлюдників, які йшли далеко у пустелю і за свої молитви сподоблялися видінь Ангелів Божих, які укріпляли їх на нелегкому шляху.

Дізнавшись про це, Онуфрій усім серцем забажав стати одним із них. Тому однієї ночі він вийшов з монастиря та пішов у сторону пустелі. Там він побачив яскравий промінь, що спершу налякав його, але Ангел охоронець ствердив праведника у своїх намірах і той продовжив шлях.

Згодом він натрапив на одного пустельника, біля якого залишився на певний час, щоб навчитись молитовного стояння. Коли ж духівник побачив, що учень вже готовий самостійно проводити аскетичне життя, він привів його на нове місце і залишив. Тільки раз на рік духівник приходив до Онуфрія. Під час одного з таких візитів він помер біля святого.

Одного разу до нього прийшов святий Пафнутій і попросив розповісти про свої подвиги. На його прохання святий Онуфрій розповів про всі благодіяння Божі, які Він створив для нього: про фінікову пальму з 12 гілками, яка давала йому їжу та ховала від палючого сонця, про джерело, яке забило біля місця його подвигу, а також про дарування білого хлібу у суботу та неділю та явління Ангелів Божих, які причащали всіх пустельників Святих Христових Таїн. Так преподобні говорили до вечора, допоки між ними загадковим чином з’явився білий хліб, який вони з’їли. Потім упродовж усієї ночі вони молились Богу.

Зранку, коли преподобний Пафнутій побачив лице святого Онуфрія, він був здивований незвичним світлом, яке виходило від праведника, а тому почав переживати за нього. Тоді святий Онуфрій заспокоїв свого сподвижника та повідомив, що сьогодні він помре й заповідав після смерті розповісти братії про чудеса, що стались упродовж його життя. Так, після 60 років пустельницьких подвигів, преподобний Онуфрій спокійно спочив у пустелі під тією ж пальмою, яка годувала святого своїми плодами.