Матеріал: срібло 925◦, позолота 999◦
Вага: 10,3 грама
Розмір: 35*22 мм
Техніка виконання: лиття, позолота, чорніння, ручна робота.
Молитва: «Преподобний отче наш Антоніє, моли Господа за спасіння душ наших»
Преподобний Антоній Печерський шанується Православною Церквою як первісник чернецтва на Русі та засновник першого російського монастиря – великої Києво-Печеської Лаври. Прп. Антоній (у світі Антипа) народився 983 р. у місті Любечі неподалік Чернігова. З дитячих років він прагнув подвижницького життя і вже в чотирнадцятирічному віці пішов на Афон у пошуках духовного наставника. На Святій Горі він обійшов багато монастирів і прийняв постриг у Есфігменському монастирі. Декілька років він провів у послуху у старця і, набувши досвіду в духовному житті, отримав благословення свого наставника повернутися на Русь. Старець, за даним йому від Бога одкровення, бачив особливу роль Антонія у становленні духовного життя в новохрещених російських землях і пророкував, що від нього походить безліч чернорізців.
Прибувши до Києва, Антоній обійшов багато колишніх уже грецьких монастирів, але в жодному не залишився, бо не знайшов того суворого чернечого життя, до якого звик на Афоні. 1013 року він пішов у печеру на березі Дніпра поблизу містечка Берестове. Після смерті хрестителя Русі св. рівноап. Володимира у Києві розпочалася смута, під час якої загинули сини Володимира свв. Борис та Гліб. Прп. Антоній пішов від смути на Афон, але після перемоги Ярослава Мудрого повернувся і знову оселився на колишньому місці. Він обрав печеру, яку вирив для відокремлених молитов пресвітер Берестовської церкви Іларіон, майбутній митрополит Київський. Прп. Антоній розширив цю печеру і став у ній жити.
Двадцять років прожив прп. Антоній під землею. За цей час до нього приєдналося лише кілька подвижників, і одними з перших були преподобні Нікон та Феодосій. Коли число подвижників досягло дванадцяти, вони разом викопали нові келії і влаштували підземну церкву. Так з'явилися перші печери монастиря.
За спадкоємця Ярослава Ізяслава прп. Антоній став відомим. Сам князь приходив до нього із дружиною за благословенням. Але саме ця популярність стала причиною багатьох тривог смиренного пустельника. Двічі йому довелося покидати свою келію через князівську немилість. Вперше Ізяслав розгнівався на преподобного, коли в його монастирі прийняли постриг син знатного боярина, блаженний Варлаам і коханий слуга князя. Ізяслав погрожував розкопати всі печери, а ченців ув'язнити.
Преподобний Антоній з братією пішов з печер в інші місця, але незабаром був повернений князем, що одумався. Іншим разом Ізяслав запідозрив печерського старця у зраді, за наговором звинувативши його в тому, що він був радником полоцького князя Всеслава, який захопив престол у Києві. Преподобний пішов до Чернігова, де заснував новий Свято-Іллінський Єлецький монастир. Через деякий час наклеп розкрився, і Ізяслав був змушений просити прп. Антонія повернутися.
Після повернення прп. Антоній поставив над ченцями настоятелем блаженного Варлаама, а сам викопав собі нову печеру на іншому пагорбі. Але невдовзі й там поруч із ним почали селитися ченці. Так виникли Ближні та Далекі печери.
Коли князь Ізяслав призначив Варлаама настоятелем у новооблаштовану ним Дмитрівську обитель, Антоній на прохання братії поставив настоятелем прп. Феодосія. З ім'ям цього великого святого пов'язано запровадження на Русі нового Студійського загальножительного монастирського статуту.
Багато чудес скоїв прп. Антоній, прославившись особливо як цілитель душевних та тілесних недуг. Одне з найвизначніших чудес – вибір місця для будівництва Успенського храму. За молитвою прп. Антонія Господь тричі вказував його, зрошуючи землю росою, або залишаючи її сухою, і нарешті скинув з неба вогонь і попалив у вибраному місці всю пащі.
З початку будівництва Великої Успенської церкви Антоній повністю пішов у затвор, де мирно переставився 10 (23) липня 1073 року і був похований у Ближніх печерах. Преподобний заповідав не шукати своїх мощей, і досі «благодать Божа зберігає священну труну». Пам'ять преподобного Антонія відбувається в день його преставлення і в Соборі преподобних отців Києво-Печерських, у Ближніх печерах відпочиваючих, 28 вересня (11 жовтня).
Зразок з іконою прп. Антонія виконаний у формі квадрата та прикрашений рослинним орнаментом. Квадрат - стародавній символ землі, квіти та пагони з листям - образ «Саду духовного», який насадив святий своїм молитовним подвигом. У руках у прп. Антонія сувій, на якому накреслені перші слова його молитви: «Господи, нехай буде на цьому місці благословення». На зворотному боці зразка поміщені слова молитви до святого церковнослов'янською мовою: «Потрібний отче наш Антоніє, моли Господа про спасіння душ наших».
