Матеріал: срібло 925◦, позолота 999◦

Вага: 8,0 грам

Розмір: 36*18 мм

Техніка виконання: лиття, позолота, чорніння, ручна робота.

Молитва: «Преподобний отче наш Агапіт, моли Бога за мене»

Про життя преподобного Агапіта відомо мало. У Патерику про нього йдеться: «Некто з Києва, іменем Агапіт, постригся при отці нашому Антонії». Розповідається також, що у наслідування прп. Антонію він молився за хворих братів, віддано доглядаючи за ними, і Господь дарував його молитвам цілючу силу. Після смирення Агапіт ​​вирішив приховати свій дар і почав з молитвою давати хворим звичайну їжу, яку варив собі з трав, видаючи її за ліки. Так жив він довгі роки, ніколи не покидаючи монастиря. І безліч хворих ченців і мирян, йдеться в Патериці, приходили до нього та отримували зцілення. Господь відкрив таємницю святого вже наприкінці його життя через одного лікаря-вірменина, який жив на той час у Києві.

Вірменин цей був дуже майстерний лікар, і пишався тим, що міг безпомилково назвати день і годину смерті тяжкохворого, відмовляючись при цьому його лікувати. Якось такого хворого принесли до Печерського монастиря до святого Агапіта. Преподобний створив молитву, дав свого зілля, і хворий, усупереч пророцтвам лікаря, одужав. Цей випадок уразив вірменина, і він вирішив осоромити святого. Він дав отруту засудженому на страту і відправив його до монастиря, чекаючи, що той помре біля його входу. Але Агапіт, побачивши вмираючого, дав йому зілля, помолився та повернув до життя. Тоді розлючений вірмен послав отруту самому Агапіту. Але преподобний, що зберігається Духом Святим, випив її без жодної шкоди.

Тоді захворів великий князь Володимир Мономах. Вірменин лікував його, але хвороба дедалі посилювалася. Князь закликав печерського ігумена та попросив його привести до нього Агапіта. Проте блаженний відмовився: «Якщо мені йти до князя, то й до всіх йти». Посланець князя благав святого цілителя дати йому бодай зілля, яке й відніс Володимиру. Покуштувавши його князь відразу одужав.

Незабаром Володимир сам прийшов у Печерський монастир, бажаючи віддячити ченцю, що зцілив його. Але Агапіт ​​втік від нього, і принесене золото було віддано ігуменові. Тоді князь послав до святого боярина з багатьма дарами. Боярин став умовляти преподобного прийняти дари і роздати, якщо хоче, жебракам. «Нехай той, хто послав тебе, роздасть усе це нужденним,— відповів преподобний,— бо вмираючи, він нічого не може взяти з собою. І Господь для цього визволив його від смерті». Принесені йому дари Агапіт ​​залишив біля входу в келію. Князь не наважився не послухатися святого старця і став щедро роздавати маєток свій жебракам.

Незабаром розболівся сам Агапіт. Прийшов до нього лікар-вірмен, подивився його і сказав, що святий помре за три дні. При цьому він пообіцяв, що якщо цього не станеться, то змінить віру та стане ченцем. А Агапіт ​​відповів йому, що про день своєї смерті знає сам: Господь йому відкрив, що помре він через три місяці, а не через три дні.

Так і сталося. Святий відійшов до Господа через три місяці, близько 1095 року. А незабаром після цього в монастир прийшов вірменин і сказав, що йому з'явився святий Агапіт ​​і нагадав про цю обіцянку, пригрозивши, що якщо його не виконає, то і життя, і душу загубить. Вірменин постригся в Печерському монастирі «і скінчив своє життя в доброму сповіданні».

За те, що на землі він був безкорисливим лікарем, Господь віддав йому багато разів на Небі, де немає ані скорбот, ані хвороб. І після смерті преподобний Агапіт ​​не перестає молитися за хворих і допомагає всім, хто просить у нього зцілення. Пам'ять святого преподобного Агапіта відбувається в день його смерті 1 (14) червня, а також 28 вересня (11 жовтня) разом із Собором преподобних отців Києво-Печерських, у Ближніх печерах.

Зображення із зображенням прп. Агапіта виконаний у формі кіота, що нагадує храмове вікно. По образному порівнянню святих отців ікона – це чисте вікно у Царство Небесне. Тому давнину саме форма вікна найчастіше використовувалася для обрамлення ікон. У руках прп. Агапіт ​​тримає свої «ліки», якими він зцілював людей від душевних та тілесних недуг: це посудина з освяченим оливою та брехнею та невеликий букет із трав та квітів. На звороті образка церковнослов'янською мовою написано молитовне звернення до святого: «Преподобний отче наш Агапіт, моли Бога за мене».